РIДНА ШКОЛА – ЦЕ ТВIЙ БЕРЕГ ДИТИНСТВА

«Хто не знає свого минулого,
той не вартий свого майбутнього»
М. Рильський

Школа – це не тільки приміщення, до якого кожного ранку приходять учні здобувати знання, це велика країна, де вчаться перемагати, творити, розкривати свої таланти і здібності; країна, яка щодня турбується про своїх мешканців; країна, яка має свою історію і традиції. А справжні патріоти своєї країни як дорослі, так і діти повинні знати, шанувати, поважати і минуле, і сучасне, зберігати традиції, примножувати багатства, розвивати ідеї, прагнути до нових перемог, турбуватись про майбутнє.

Давайте почнемо цікаву подорож у минуле нашої школи.
Порівняю школу з Берегом Дитинства,
Де поріг батьківський й далини блакить,
Де все найсвятіше й найдорожче в світі,
Де є все для того, щоб радіти й жить.

Будівництво нашої школи завершили у 1975 р. Разом з будівельниками працювали майбутні вчителі та учні школи №64, дружньо, завзято, щоб приблизити знаменний день відкриття школи. З бетону і скла народилась вона.

1 серпня 1975 р. за наказом обласного та районного відділів освіти директором школи була призначена Беспалова Ізіда Василівна.

1 вересня 1975 р. школа прийняла своїх перших учнів та відсвяткувала перший День знань.

Нова школа була однією з найбільших у районі. Адже педагогічний колектив складався із 123 вчителів, а учнівський нараховував 2021 учня. Перші роки школа працювала навіть у 3 зміни (першу, другу і підзміну для 3 і 4 класів).

У 1977 р. Ізіду Василівну Беспалову, яка повернулася в рідне місто Іркутськ, на посаді директора замінила Попова Таміла Андріївна. А з 1984 р. по 2003 р. школою керувала Решетько Ганна Павлівна. Цих директорів об’єднувала одна мета – створення у школі всіх умов для навчання, творчого розвитку дитини, організації її вільного часу. Добрий слід залишили ці люди у житті нашої школи.

Зараз посаду директора школи обіймає Селевко Віра Олександрівна, яка не тільки зберігає традиції, а й прагне до нових перемог. Саме з її ім’ям пов’язані: комп’ютеризація школи, обдаровані діти, профільне навчання, гурткова робота, створення шкільного музею тощо.

Успіхи школи у військово-патріотичному вихованні.

«Заводська правда 16 листопада 1985 року у рубриці «Сім’я. Школа. Колектив» розповідає про осінні канікули учнів 64 ої школи. Якими вони були 23 роки тому? Це був Тиждень революційної слави, який включав багато заходів:

– змагання «Сильні, сміливі, спритні»;
– конкурс Клубу веселих і винахідливих;
– екскурсія «Золота осінь»;
– усний журнал «За дитинство щасливе наше спасибі, рідна країно»;
– вечір мікрорайону «Ідеї і діло Жовтня – прапор нашої епохи»
– свято на честь Всесвітнього дня молоді.

Замітка «Зустріч поколінь» повідомляє, що учні нашої школи підтримують тісний зв'язок з ветеранами війни і праці, з шефами – робітниками заводу «Серп і молот». Гостям дуже сподобалась літературно-музична композиція «Нам зорі жовтневі шляхи осявають», яку підготувала і представила творча група вчителів і учнів.

«Солдатський лист». Цю назву ми з вами чули неодноразово. Але стаття «Солдатський лист», яку надруковано в газеті «Ленінська зміна»6 березня 1986 року. особлива. Це слова подяки з Афганістану викладачу військової підготовки Харківської середньої школи № 64 підполковнику запасу Володимиру Івановичу Любченку від випускника Ігоря Вороніна.

Кісь Надія Пилипівна залишила після себе неповторну красу, яку ми можемо побачити навколо нашої школи: стрункі берези, кучеряві горобини, духмяні липи, величні каштани, блакитні ялини, яблунька та шипшина. Упродовж багатьох років золоті руки і щире серце берегли і примножували природні багатства: і форми, і кольори, і звуки. і пахощі. Не тільки на уроках, а й у позаурочний час Надія Пилипівна вчила своїх вихованців помічати неповторність світу, захоплюватись нею, не бути байдужими, відповідати за свої вчинки. Саме це зробить душу чистою і закоханою, багатою і щирою, доброю і світлою. І сьогодні ми бачимо результат цієї роботи. Це спадкоємність поколінь. Приємно зазначити, що колишні учениці Кісь Надії Пилипівни Ємельянова Лідія Іванівна, Пономаренко Ольга Іванівна, Погорєлова Тетяна Вікторівна після здобуття педагогічної освіти повернулись працювати в рідну школу і продовжують втілювати у життя принципи та ідеї вчителя біології, приділяючи велику увагу екологічному вихованню.

У 1988 році випускники 10 – Б класу, класним керівником яких була Ямпольська Євгенія Ігорівна, створили і подарували майбутньому музею альбом «Вчителі очима дітей». Кожна сторінка альбому присвячена одному з вчителів, хто викладав у цьому класі. Ці імена належать історії школи:

Ми плекаємо обдарованих творчо дітей, талановиту молодь. Лише та країна може досягти успіху, в якій створені умови для виховання інтелектуальної еліти. Нам дуже приємно, що вихованці нашої школи відзначилися в галузях науково-дослідницької, творчої та громадської роботи.

Це,наприклад, брати Серебрякови.

Андрій закінчив школу у 1989 році із золотою медаллю. Навчався у Московському державному університеті ім. М.В. Ломоносова, а потім у Лондонській Школі Бізнесу. У 2002 р. став віце-президентом Зовнішторгбанку, а потім управляючим директором Російського комерційного банку на Кіпрі.

Молодший брат Олексій закінчив школу у 1998 р. теж. із золотою медаллю і поступив до Московського державного інституту міжнародних відносин. Фахівець у галузі страхування за спеціальністю міжнародні економічні відносини. З 2004 р. є генеральним директором у закритому акціонерному товаристві «Професійні Інтернет-консультації».

Олена Удовікова зараз читає лекції з генетики й молекулярної біології студентам медичного факультету Брістольського університету. Вона має більше 20 наукових статей і більше 20 тез, які подані на міжнародних наукових конференціях. У 2004 р. отримала кваліфікацію у бізнесі і менеджменті у Брістольському університеті. (Брістольський університет – третій в Англії після Оксфорда і Кембриджа і п’ятий за рейтингом у світі).

Велигоря Ірина Євгенівна зараз працює доцентом кафедри терапевтичної і дитячої стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти. Автор 32 друкованих робіт, співавтор монографії «Стоматологічні аспекти наслідків аварії на ЧАЄС».

Яцюк Микола закінчив Харківський державний університет ім. В.Н. Каразіна. Працює у Харківській національній академії міського господарства. У грудні 2000 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Зараз працює доцентом кафедри «Історії культурології» Член Вченої Ради, оголошує секцію «Історії України» ХНАМТ.

Лобанова Марія Валеріївна закінчила ХЗОШ №64 у 1989 р. і поступила до Академії культури на відділення історії музеології. Закінчила аспірантуру при історичному факультеті Харківського державного університету ім. В.Н. Каразіна і у 1998 р. захистила кандидатську дисертацію з сучасної історії зарубіжних країн. Отримала звання доцента. Автор біля 40 наукових та науково-методичних робіт. Зараз працює в Академії культури на кафедрі музеології та історії України.

Волков Дмитро Євгенович у 2004 р. захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «хірургія». Співавтор 5 патентів України на винаходи та 5 публікацій у медичних виданнях України та Росії, учасник V і VI Міжнародних конгресів «кардіостим». Зараз працює в інституті загальної та невідкладної хірургії АМН України завідуючим відділенням клініко-інструментальної та ультразвукової діагностики.

Створюючи шкільний музей. нам вдалося зібрати інформацію про місце проживання випускників за межами СНД. Наші колишні учні вчаться і працюють в США, Канаді, Німеччині, Ізраїлі, Англії, Австралії, Іспанії. Цю інформацію ми назвали так: «Як пташенята розлетілися по світу, щоб після себе залишити добрий слід». Сподіваємось, що зі стін нашої школи щорічно будуть виходити талановиті, обдаровані випускники, для навчання та виховання яких педагогічний колектив докладає багато зусиль.

Кiлькiсть переглядiв: 425